The systems approach and systems research as a whole are currently experiencing a period of intensive development, which is due both to widening of their areas of application and incorporation into this area of various kinds of practical activity connected with science and technology and to a more intensive treatment of certain aspects of this approach. All of this inevitably demands further development of the philosophical range of inquiry into the systems approach.

The article comprises three parts. Part I contains an overview of the areas in the analysis of modern French philosophy that have been of the greatest relevance to Russian researchers over the last years. We conclude that numerous aspects of the French philosophical thought of the twentieth century are well represented in the research of Russian authors, who also point out the emerging trends in its development. Part II deals with the development of analytic philosophy in Russia within the framework (...) of such areas as “critique of bourgeois philosophy”, a purely ideological stand only nominally related to philosophy, logic, and the history of philosophy and theoretical research. Part III contains a periodization of the history of phenomenology in Russia, pointing out the most important achievements of the contemporary Russian scholars of phenomenology as well as their understanding of the essence, the problems, and the aims of phenomenological philosophy. We also indicate the tendencies within the development of the discipline in the Russian Federation. (shrink)

Ch. 1. Ėtnologii͡a puteshestviĭ -- ch. 2. Mifologii͡a puteshestviĭ -- ch. 3. Filosofii͡a puteshestviĭ -- ch. 4 Apostolʹstvo puteshestviĭ -- ch. 5. Velike geograficheskie otkrytii͡a -- ch. 6 Uslugi dli͡a puteshestvennikov -- ch. 7 Industrii͡a turizma -- ch. 8 Rekreat͡sii͡a.

В монографии представлены результаты исследовательской работы по проблемам философии истории, которые рассматриваются в русле философско-герменевтического подхода М. Хайдеггера и Г.-Г. Гадамера.

The author investigates some Plotinus’ metaphors such as: war as the father of all things, universal life as a theatre performance, longings, works and horrors of bloody terrestrial life as a childish "external game", a battle as pyrrhic… All the mentioned metaphors are important for correct interpretation of ideas by the late Hellenistic philosopher. Plotinus’ doctrine of chaocosmic harmony is stated in its comparison with the data of modern science (of synergetics). The author of the paper confirms a conclusion that (...) the oriental ideas range exerted influence on the great Antique thinker’s creative work. This influence was mediated and included Plato as an intermediary. (shrink)

Kn. 1. Problema individualʹnogo bessmertii︠a︡ v istorii russkoĭ filosofskoĭ mysli XIX-XX stoletiĭ.

What do the psychoanalyst and the historian have in common? This important question has stimulated a lively debate within the psychoanalytic profession in recent years, bearing as it does on the very nature of the psychoanalytic enterprise. Edwin Wallace, a clinician with training in the history and philosophy of science, brings a ranging scholarly perspective to the debate, mediating between rival perspectives and clarifying the issues at stake in the process of offering his own thoughtful conception of the historical nature (...) of psychoanalysis. For Wallace, the procedures, problems, and interpretive possibilities of psychoanalysis and history are strikingly constant and mutually illuminating. He insists, further, that the fundamentally historical nature of psychoanalysis poses no threat to its scientific dignity. In arriving at this verdict, Wallace pushes beyond his expansive treatment of the many parallels between history and psychoanalysis to a systematic consideration of the problem of causation in both disciplines. Tracing the historical background of causation in science, philosophy, history, and analysis, he offers a logical analysis of determinism and a critique of causal language in psychoanalysis while adumbrating the historical character of psychoanalytic explanation. _Historiography and Causation in Psychoanalysis_ is a thought-provoking work that cuts across disciplinary boundaries. It will cultivate the historical sensibilities of all its clinical readers, broadening and deepening the intellectual perspective they bring to the dialogue about the nature of psychoanalytic work. Timely and rewarding reading for analysts, psychiatrists, and clinical psychologists, it will be welcomed by historians and philosophers as well. (shrink)

Abstract.In recent issues of Zygon, numerous reflections have been published commenting on where the field of science‐and‐religion has been, where it presently stands, and where it should move in the future. These reflections touch on the importance of the dialogue and raise questions as to what audience the dialogue addresses and whom it should address. Some scholars see the dialogue as prospering, while others point out that much work needs to be done to make the dialogue more accessible to a (...) larger audience and more successful at tackling the provocative questions before us. Other academics view the questions themselves as needing further consideration and focus before answers to them can even be explored. In this article I provide a general overview of these essays by outlining some general categories of thought that seem to emerge from the contributors. I then present some of my own opinions concerning the future of the science‐religion field and emphasize that the dialogue, in addition to its traditional roles, must further the philosophical framework that can aid humanity in resolving the most pressing global concerns of our time. (shrink)

Метою статті є порівняння антропології статі В. Розанова та етики статевої відмінності Л. Ірігаре, виявлення подібностей та відмінностей цих концепцій, оцінка їхньої ролі у становленні гендерних досліджень. Теоретичний базис об’єднує компаративістський метод та гендерний підхід, основою якого є не просто опис різниці статусів, ролей та інших аспектів життя чоловіків та жінок, а й подолання андроцентризму сучасного світу. Наукова новизна полягає, в тому, що в статті вперше в контексті гендерних досліджень було зроблено спеціальне філософсько-антропологічне порівняння концепцій статі Розанова та Ірігаре. Це (...) дозволило розанівську концепцію зарахувати до есенціалізму, а концепцію Ірігаре – до анти-есенціалізму. У статті також виявлена схожість антропології статі Розанова та етики статевої відмінності Ірігаре в аспекті поняття сексуальності, проаналізовані та детально зіставлені їхні основні ідеї. Висновок. Спільним в концепціях Розанова та Ірігаре є утвердження жіночої суб’єктивності, яка є рівноцінною чоловічий. Жіночий еквівалент сексуальності у Розанова проявляється в понятті "самочності", а у Ірігаре – в метонімії "двох губ". Методологічною основою їхніх концепцій виступає непереборна опозиція "чоловічого" та "жіночого". Розанов прагне до ототожнення "чоловічого" та "жіночого", а Ірігаре більше зосереджується на їхній радикальній відмінності. За Розановим гендерні відмінності детерміновані біологічно або метафізично, що визначає їхній вічний та незмінний характер. У свою чергу Ірігаре стверджує, що гендерні відмінності обумовлені фалоцентричною культурою та можуть бути подолані разом зі зміною мовних структур. Принципова ж схожість концепцій двох філософів полягає в тому, що в них сексуалізовоно не лише чоловіче, а й жіноче начало. Таким чином, Розанов у своїй стилістиці, акцентованій на увазі до тілесності, напрочуд близький теперішній гендерній антропології та може розглядатися як її предтеча. Разом з тим вплив філософських концепцій Ірігаре на сучасні гендерні дослідження полягає в тому, що вона вперше вказала на необхідність створення жіночого іншого дискурсу, який поважає статеву відмінність, та показала проблематичність виділення відмінності жіночого іншого від будь-якого іншого в ньому. (shrink)

Мета. Стаття спрямована на переосмислення ключових ідей екзистенціального аналізу для сучасної теорії і практики виховання. Теоретичний базис. У дослідженні було використано такі теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення фундаментальних положень екзистенціального аналізу як однієї з течій сучасного психоаналізу. Наукова новизна. Охарактеризовано екзистенціальний аналіз (дазайн-аналіз) Л. Бінсвангера і логотерапію В. Франкла для їх подальшого впровадження в педагогічну теорію і практику. Наголошено, що положення екзистенціального аналізу в освіті спрямовані на допомогу дитині в пошуку цілей і навчальної мотивації в умовах швидко змінюваного (...) світу. Доведено, що екзистенціальний аналіз фокусується на ідеї повернення до традиційного бачення педагога як провідника дітей на шляху до їх самореалізації і пізнання себе. Висновки. Відзначено, що "екзистенціальне спілкування" учителя з учнями допомагає останнім переживати новий життєвий досвід, відтворити його сенс і планувати своє майбутнє в перспективі. Ідеї екзистенціального аналізу спонукають до врахування в педагогічній практиці етичного компонента, який спрямований на передбачення можливих ризиків у житті, вибір способів для досягнення планів, сприйняття обмеженості бажань і пояснення розумної насолоди від життя, без зайвих надмірностей. І щоб досягти цієї мети, надано рекомендації щодо роботи з мотивацією дітей, необхідністю навчати учнів визначати своє місце в системі суспільних відносин та обирати професію для служіння істині й людям. (shrink)